«Зростаймо патріотами»
Мета: розширити
знання учнів про нашу Батьківщину – Україну;
виховувати
в учнів любов до України, патріотизм, повагу до її захисників – учасників АТО;
довести
до свідомості учнів, що ми самі відповідаємо за долю нашої держави, що кожен
українець повинен мати активну громадянську позицію щодо подій на сході
України.
Оформлення
класу: написаний на дошці вірш про Україну, карта України.
Хід уроку
І. Організація класу.
Налаштування на урок.
Учитель: Жовтень тихо заглянув
в віконце,
Ніжно, привітно всміхнулося сонце,
Вітер безшумно гойдає віти,
Тихо за парти сідають діти.
ІІ. Мотиваційний аспект.
Учень1: На землі великій є
одна країна
Гарна, неповторна, красна, як калина.
І живуть тут люди добрі, працьовиті,
І скажу, до речі, ще й талановиті.
Учениця 1: Землю засівають і
пісень співають,
На бандурі грають і вірші складають
Про ліси і гори, і про синє море,
Про людей і квіти…
Учитель: То скажіть же, діти, що це за країна?
Учні (хором): Це наша славна Україна!
Учитель: Сьогодні
на уроці мужності ми поговоримо про Україну, про події на сході України, про людей, які
захищають її від терористів, бандитських угрупувань та найманців з Росії.
На
дошці написаний вірш.
Я вам його прочитаю.
Перші букви кожного рядочка вірша підкажуть
про що ця поезія.
У всіх людей одна
святиня,
Куди не глянь, де не
спитай.
Рідніша
їм своя пустиня,
Аніж чужий в пустині рай.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, -
без Батьківщини.
Учень 2: Україна – рідний край,
Поле, річка, синій гай.
Любо стежкою іти,
Тут живемо я і ти.
ІІІ. Бесіда вчителя з учнями.
Учитель: Діти,
Україна – це наша рідна земля, рідний край, де ми народилися.
Її багатство – це хліб і цукор, сталь і
вугілля, літаки і комп’ютери. А ще тихі озера, безкраї лани пшениці, квітучі
поля льону, вишневі сади.
Це гори Карпати і шахти Донбасу.
Це – калина, барвінок, м’ята.
Україна – це земля, де ми з вами живемо, де живуть наші рідні, де жили наші
предки. І все це треба любити, пам’ятати, берегти!
Ми з вами навчаємося, живемо
в мирі
А є такі місця в Україні, на сході держави (показує
на карті України зону АТО), де діти не мають змоги зараз ходити до школи.
Там іде неоголошена Росією війна.
Бандитські угрупування,
терористи та солдати з Росії стріляють у мирних людей, по школах, дитячих
садках, будинках, аеропортах. Є поранені, багато людей убиті.
Триває АТО – антитерористична
операція.
На сході нашої країни в
окремих містах, селах не працюють школи, дитячі садки.
Немає газу, води, світла.
Люди вимушені голодувати,
жити в підвалах.
Люди, які захищають нашу
Вітчизну – герої.
Вони мужні, сміливі, сильні.
Є такі і в нашій Переяславській землі. Хвала
їм і слава.
Але є вже і загиблі.
ІV. Хвилина мовчання.
Учитель: Давайте, діти,
встанемо і пом’янемо хвилиною мовчання цих героїв і всіх тих, хто не повернувся
додому з війни живим.
V. Підсумки уроку.
Учитель: Хочу цей урок мужності
завершити віршем, який написала Світлана Александрова 31 серпня 2014 року про
героїв, які не вмирають. Вони вічно житимуть у наших серцях, у пам’яті.
Герої не вмирають
Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки,
втомлені очі,
Сиві скроні та безліч
рубців…
А мій розум сприйняти
не хоче:
Це не сон, не синдром
маячні,
Це війна не в далекій
країні,
Не в Іраку чи десь
там в Чечні,
А в вишневій моїй
Україні.
Саме зараз вони,
вояки,
Схід країни від зла
захищають,
Б’ються на смерть мої
земляки,
Кров’ю землю святу
поливають,
Щоб країна ввійшла в
майбуття
Вільна, сильна, без
чвар та війни.
Віддають найцінніше –
життя,
України найкращі сини!
Учитель: Діти,
слава Україні!
Учні (хором):
Героям слава!
Учитель: Не забувайте, що ви –
діти землі, що зветься Україна.
Любіть свою Батьківщину.
Вона
у нас – єдина!
Комментариев нет:
Отправить комментарий