Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років

1 учень:

Дорогі діти Указом Президента України від 26 листопада 1998 року було встановлено День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933років в Україні.

       Це четверта субота кожного листопада.

Сьогодні у всіх закладах освіти день поминальний. Це шана і пам'ять про тих, хто загинув страшною смертю-від голоду.

2 учень:

14 мільйонів загиблих-це майже населення двох держав.

 П’ять мільйонів вбитих голодом - діти.

Смерть від голоду є одним з найтяжчих видів страти. Голодуюча людина втрачає не тільки гідність, але і будь-яку людську подобу, вдавались і до людоїдства.

Отже, Голодомор населення України - є найтяжчим актом геноциду в історії людства.

3 учень:

Історія будь-якого народу складається не тільки з героїчних, але і з трагічних сторінок.

В історії українського народу негативних сторінок аж занадто, але серед них є найстрашніша-це штучний Голодомор 1932-1933 років.

1 учень:

Пекельні цифри та слова

У серце б’ють, неначе молот

Немов прокляття ожива

Рік Тридцять третій-Голод! Голод!

2 учень:

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно!

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

3 учень:

Відкрийтесь, небеса!

Зійдіть на землю

Всі українські села, присілки та хутори,

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

Засяйте над планетою, невинні душі!

Збудуйте пам’яті невгасний собор!

1 учень:

Благословенний труд для щастя і добра.

Хліботворящий люд на берегах Дніпра

Це ми, о, Господи, твої плугатарі,

Орали, сіяли, молились на зорі.

Немов своє дитя, ми пестили ріллю.

Кохали ми життя, вклонялись мозолю.

Вдихали чорнозем, вгорталися в лани,

Не знали, що помрем, з наказу сатани.

2 учень:

Осінь 1932 року лиха селянам не віщувала.

 Урожай був не гірший ніж у попередні роки. Здали податок державі, але держава оголосила другий, а потім і третій податок.

По селах почали їздити спеціальні продовольчі загони і забирали у людей всі продукти-навіть горшки з вареною кашею.

3 учень:

І спалахнув в Україні великий голод, а за ним прийшла і смерть. Вимирали сім’ями, вулицями, селами.

 Мета була ясна-винищити український народ, зламати його опір, ліквідувати українське селянство.

1 учень:

«Ти кажеш, не було Голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

          Як навіть варене виймали з печі

          І забирали прямо із горшків

          Окрайці виривали з рук малечі

          Із торбинок нужденних стариків…»

2 учень:

Про страшні муки і переживання українського народу заборонялось говорити. Голодуючих не відпускали з села.

Всюди, на кордонах села з містом стояла військова охорона. Люди з голоду доходили до божевілля.

3 учень:

          Поет Дмитро Білоус говорить, що

          Бачив сам у ту зловісну пору

          І пухлих, і померлих на шляхах

          І досі ще стоять мені в очах…

          А кажеш-не було Голодомору!?

1 учень:

На десятиліття засекретили архіви.

Доводили всьому світові, що не було в Україні Голодомору.

Можна, звичайно, все засекретити, замести сліди злочину, та з пам’ятю народу нічого не зробиш!

2 учень:

Пам'ять-нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок її вписано кривавими та чорними кольорами.

3 учень:

Тож пом’янімо сьогодні тих великомучеників нашої тяжкої історії - 14 мільйонів українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації Голодомору.

1 учень:

Пам’яті мільйонів людей, які загинули мученицькою смертю від голоду та репресій-хвилина мовчання.

(Прошу всіх встати-Прошу сідати)

2 учень:

Всі, хто загинув у 1932-1933 роках голодною смертю, не могли безслідно зникнути. Про них пам’ятають ті, хто вижив, їх діти і онуки. Пам'ять народу жива і її не можна знищити нічим. І ви, дорогі діти, пам’ятайте, шматок хліба який ви в їдальні кидаєте, міг врятувати людині життя.

Бережіть хліб - він всьому голова!

3 учень:

          Боже Великий, Всевладний,

          Заступи нас і нашу державу,

          Од кривавих, лютих незгод

          Всі ми - сущі, усопші, прийденні,

          Твій пшеничний, безсмертний народ.